Цветовая схема: C C C C
Размер шрифта: A A A
Изображения:

E-декларування для активістів: міфи, факти, наслідки

E-декларування для активістів: міфи, факти, наслідки

Кількість переглядів: 43

Добігає кінця останній пленарний тиждень Верховної Ради, коли депутати ще можуть скасувати вимогу e-декларування для громадських організацій, що ведуть боротьбу з корупцією. Останній шанс проголосувати за зміни у депутатів буде 22 березня.

Один рік—рівно стільки часу минуло відтоді, як Верховна Рада проголосувала за зміни до закону “Про запобігання корупції”, що зобов’язують членів антикорупційних громадських організацій подавати розширені e-декларації. Ще восени 2017 року Петро Порошенко заявив перед Верховною Радою, що “декларування для цієї групи було нашою спільною помилкою”. Однак до сьогодні її так і не виправили. Попри те, що Європейський Союз, Рада Європи, Країни великої сімки та низка авторитетних міжнародних організацій методично рекомендують українській владі скасувати цю норму як дискрімінаційну та антидемократичну.

Довкола e-декларування для антикорупційних активістів є багато нерозуміння та міфів, які допомагають владі загорнути тиск на громадянське суспільство в обгортку “прогресивних практик прозорості”. Ось найголовніші з них:

№1. Антикорупційні активісти мають самі показувати основний принцип боротьби з корупцією прозорість і подавати e-декларації.

Згідно з законом “Про запобігання корупції”, подавати e-декларації мають особи, “уповноважені на виконання функцій держави або місцевого декларування”. Систему запровадили саме як інструмент контролю за держслужбовцями, які отримують зарплату від платників податків чи мають повноваження розпоряджатися бюджетними коштами.

Тоді як щодо антикорупційних активістів? Ось визначення корупції з того ж закону - “використання особою, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди”.Тож прирівняння антикорупційних активістів до держчиновників—юридичний нонсенс, оскільки представники громадських організацій, на відміну від держслужбовців, не мають таких повноважень. Це реалізація не принципу прозорості, а вибірковості правосуддя. Це порушення права на приватне життя— аджебудь-яка громадська організація є об’єднанням звичайних громадян. Це дискримінація конкретної групи людей, які найбільше заважають владі красти.

№2. Нічого не вартує подати e-декларацію тим, кому нема чого приховувати

Не варто плутати податкову декларацію з розширеним e-декларуванням—за цієї процедурою, особа має подати інформацію про все своє майно (а також членів своєї сім’ї). Такі жорсткі вимоги були прописані, щоб знаходити невідповідності між доходами та статками чиновників, які отримують гроші від платників податків—нас з вами. Для антикорупційних активістів, які не мають доступу до державних коштів, так і не була створена окрема форма e-декларування.

Око за око, зуб за зуб, декларація за декларацію. Навіть у висновку Венеціанської комісії Ради Європи йдеться про те, що дії влади нагадують відплату громадським активістам за те, що вони проштовхнули вимогу e-декларування.

Але це не головна проблема. Правки до закону “Про запобігання корупції” залишають надзвичайно широкий простір для визначення того, хто ж має подавати декларацію. Це не лише керівники та ключові учасники громадських організацій. Це всі їх контрагенти—як дизайнери та програмісти, так і орендарі приміщень, прибиральники та доставники води. А згідно з роз’ясненням НАЗК, подавати декларації також мають усі, хто відвідував освітні заходи від антикорупційних організацій та отримував від них будь-яке майно. Що це значить? Якщо ти маєш листівку, ручку чи блокнот від антикорупційної організації чи з’їв бутерброд на тренінгу з протидії корупції—подавай e-декларацію.

Нагадаємо, що за неподачу e-декларації загрожує штраф до 51 тисячі гривень та термін ув’язнення до 2 років. І розмиті, абсурдні вимоги щодо необхідності подачі декларацій створюють загрозливу, токсичну атмосферу довкола антикорупційного руху, коли варто лише кинути на нього один погляд, як перетворишся на суб`єкт e-декларування. Це також створення легального інструменту для переслідування людей, що викривають або критикують корупціонерів.

№3. Подача декларацій учасниками неурядових організацій—це передовий досвід країн ЄС та США.

Це фейк. У СШАдержава вимагає тільки розкриття зарплат керівників і ключових робітників неурядових організацій. У Португалії жодних вимог щодо розкриття активів будь-яких учасників неурядових організацій. У Латвії громадський діяч подає декларацію тільки якщо є учасником офіційного урядового комітету, у Румунії — якщо він чи вона є керівником національної профспілки чи входить до складу контролюючих державні інституції органів.

Представники українських ГО, що контролюють діяльність антикорупційних органів (Рада громадського контролю при НАБУ, громадська рада при НАЗК) і так подають e-декларації. Тоді як самі неурядові організації на добровільних засадах розміщують свої річні звіти та фінансові звіти у відкритий доступ, тим самим демонструючи свою прозорість та підзвітність перед громадянами.

Які наслідки?

Деякі з них можна відчути лише зараз. Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки, повідомив, що вимога e-декларування для антикорупційних активістів ставить під загрозу саме існування закладу. Через навчання у школі держзакупівельників та дослідження з держзакупівель, реалізовані на кошти міжнородних донорів, під вимогу e-декларування потрапили викладачі та дослідники з США до Європи, а також іноземні представники Ради Директорів. Один із них уже подав у відставку.

Про те, що під вимогу e-декларування фактично потрапляють майже 250 тисяч слухачів онлайн-курсів Prometheus, зауважив їх засновник Іван Примаченко. Причина—чимало курсів, навіть не присвячених боротьбі з корупцією, реалізовані за рахунок програм міжнародних донорів. У них закладені десятки різних цілей, і часто—антикорупційні. “Prometheus займає принципову позицію і буде відхиляти будь-які запити державних органів на отримання приватних даних слухачів наших курсів”, — додав він.

Інші наслідки можна передбачити. Створення радіаційного фону довкола антикорупційної діяльності. Сфера, що є однією з найпріоритетніших для реформування України, стане сприйматися загрозливою. Переслідування та тиск на антикорупційних активістів і викривачів корупції, особливо у регіонах. Будь-який місцевий царьок зможе подати заяву на НАЗК з вимогою перевірити e-декларацію конкретної особи. Вибіркові розслідування з боку НАЗК. За минулий рік вони спромоглися повністю перевірити лише близько півтори сотні з поміж 1,5 мільйона декларацій, і не знайшли жодних ознак незаконного збагачення у деклараціях топ-чиновників. Тепер же їм може впасти на плечі ще й перевірка декларацій усіх, хто з`їв на антикорупційному заході яблуко.Те, що Україна робить відкат на шляху до демократичних перетворень, не залишиться не поміченим серед міжнародних партнерів іможе призвестидо втрати їх підтримки.

Громадські організації вимагають від Верховної Ради скасувати обов’язкове подання декларацій представниками громадянського суспільства без дискримінаційного посилення вимог до звітності громадських організацій. Аналогічні за змістом рекомендації регулярно надходять до влади і з боку міжнародних партнерів. Чи скасують депутати цю вимогу, чи ні, покаже справжні пріоритети не лише Верховної Ради, а й Президента: які у влади плани на боротьбу з корупцією, що вони насправді вважають помилкою — e-декларування для активістів чи те, що дозволили їм так далеко зайти із реформами.